Півшостої ранку, перекурюючи межи роботою, можна вчути феєричні речі.
"Нє, Вась. Фальцет - ето размєр моєго члєна!"

Затишна кав"яренька, відерце шампанского-брют, бля, со льдом, гріби спармєзаном, я і pearlare. За сусіднім столиком мила баришня з повідує з іскрой вглазах молодому чоловікови - "І ми лазили на Говерлу! А потім були в долині нарцисів! Там вся долина в нарцисах! І я там сцяла!"

Ах тиж моя кокоточка.

Людина з руками пришла, склала мені велосипеда, і я зранку рушила на Поштову на техогляд. Проіжжаючи потому Хрещатиком і маючи бажання іспіть в тіні малость холодноі кави, стикнулася з Украінським Політикумом. Половина забора біля колишнього гастроному обвішана білими банерами заюлю, друга половина - чорними, котрі висловлюють Певну Недовіру білим. Аби білі ліпше зрозуміли, как оні неправи, зі сторони чорних луна рішуче, правда, якесь неповноголосе юлюнанари, а також в перервах звучить Пісня про Нацию.
Я зрозуміла, шож мені так нагадуэ Украінський Політикум. Я якось натрапила на порноролик (дада, трэпэтні лані смотрят порно ), де лезбійка со страпоном упорно труділась над лялькою. Це було настільки чаруюче, бэссмислэнно, і потребувало вливання таких коштів, порівняно з якими результат був абсолютно мізерним, при тому, що особиливе задоволення глядачу якось теж не світило - дуже-бо натужно трудилася панянка, а лялька лежала собі нібеніме, шо мене прямо в якийсь меитативний стан погрузіло. Ото тепер в мене враження, шо після зйомок вона встала, одяглася, взяла ляльку, та пішла додому готувать яэшню, а більше, власне, і нічого.
і я сиділа собі, пила ту каву, і впадала у точнісінько той самий стан.
Сподіваюся, ближчим часом ми з Украінським Політикумом не стикнемося, бо такі інсайти треба берегти на старість.

Шановні громадяни жінки, котрі проживають у столиці. Слишьтє сюда. Я тут поняла, шо скоро моя дупа набуде форми Юлєнькіного стільця, не самого, до слова, удобного (прості, родная, істіна дороже), а вдома цпорт у мене не виходе бо всігда якось є робота і сігарєта. Патаму ми подумали ще з кількома женщінами шо а почєму би і нєт. Є ідея зняти залю на 2-3 рази на тиждень, і я би залюбки там вела групу по каланетиці, так би мовити, за єду, а вірніше просто за орендну плату приміщення вскладчину. Хто не знає шо воно - гуглім, по свому десь трьохрічному досвіду маю сказати, шо ніц ліпше для хорошей фігури, як на мене, нема. Хто має бажання\ідеї шодо залу - ласкаво прошу.

Ночьний разговор в скайпє -
Друх: Я знаю, шо падарю тобі на дєньрождєнья! І шоб ти цим обязатєльно мені пользувалась!
Я, на автоматі: Вібратор?..

Мала дурне бажання взяти з собою у поїздку вєлісапєда.
Сначала в мене не вишло його розкрутити, а тепер не виходе скрутити, и Мика грусно дивиця на мене рульом і одчепленими наполовину колесами.
Фу, фу.

Сотрудніца, налякана появою на її робочому місці павука-косарика, схвильовано дєліцца Ужасом із Прошлого:
- Ти прєдставляєш, такая пріползла сороконожка! Огромная! І вот я стою, ору, помогітє, прібєгаєт Гєна, і давай єйо фотографіровать!..

А в фуршеті тікошо пропонували "ціпляток-тютюна"

В честь того, шо ми з Микою сьогодня самолічно добралися від Дружби Народів на Позняки, і, благодаря добрим людям, даже не заблуділісь (пацанчікі на вєліках шодесять метрів, прівєт!) запостю парафото зо Львова.
У Львові добре даже несмотря на той немитий виноград, шо я його ззіла у поїзді і од котрого мені було непрілічно сказать, шо.
Фото канєшно Багрійчині, чиї ж іще, єслі нема її на фото, то логічно, шо фото її.
Оце ми з нею пішли попить кави і втрафили до батяра Зеника, де з нас зняли бюстгальтери, котрі називаюця СТАНИКИ. Без стаників з нами прєдпрінялі попитку зіграть в карти. Мені даже не так встидно, шо я була с голой грудью, як то, шо я забула правила дурака.



( І кохані люди мої на форумі )

PS Нашла! Нашла!
Вот ми з Микою на вчорашньому, чи то пак уже позавчорашньому велопараді!



Решта фото тут, дякую автору -
http://www.fotogallery.kiev.ua/gallery/browseimages.php?c=65

Новость намбаван, бо я пощезла, як завжди.
Була у Львові. На дитячому книжковому форумі. "Буба" взяла кращий перекладний підлітковий роман, а также другий приз симпатій дитячого журі. Щиро радію, тимбільше, що на підході вже друга книжка з серії, мімімі.
Новость намбату - я опять качєстєно сошла с ума і сьогодня купила собі Мику.
Вот Мика.
У Мики красівєнні білі ручки зі звьоздами, і ващє.

Одразу обкатала її на мобі дєвушкі-в-юбках-катают-погороду. Слєгка опоздала, тому півдороги їхала у компанії замикающіх мужчін. Од непонятной мені ше системи передач перла в горку на третій, почула ззаду - "ну ти сільна! А двє пєрєдачі што, укралі?"
Тепер приємно болить дупа.
Кличте мене кататися.

Офіциально хотєлосьби перейменувать журнал в днєвнік одного трупа, потомушо останні три роки як після смерті. Но почємуто всетаки не хочеться каркать, такшо, відімо, всьотаки жива, курілка.
Скоро буду жить на позняках.
Зато у мене тепер є мобіла опять.
Номер той самий.

Ітого актів пройобаних Наташкамі тіліфонів поповнився на одну Нокію непомнюяку. Как ми встрєтім новий гот, так єво і проживьом.
Не звонітє мені, а пишіть у скайпа чи на пошту.
А хто на Либідській того нещасного тіліфона одразу підняв та виключив, у того най ручкі одсохнуть, но ненадовго, а так, на полчяса, шоб іспугався. Нехарашо так робить.
________
Учорашній вечір провела, ползая по полу класу і радосно руководя дето десятьма взрослими женщінами-псіхоаналітіками. Ми с женщінами дєлалі откритки-колажі. Мені нравиця проводити майстеркласи.