Слушайтє, вот всю жизнь гніте вопрос.
Про Ахілєса.
То єсть я натурально сіжу, рісую тарєлку, і всю жизнь думаю про Ахілєса.
Чьо він не носив якого желізного напяточьніка? Чі од нього скрили, шо с пяткой такий конфуз?
Опятьже даже єслі оставити перше питання в стороні, виникає друге - шо нада такого зробить с пяткой, шоб людина від її пораженія умерла? Получаєця, шо в процесі купанія дитини їй всі жизнєнонеобхідні чакри зігнали в район пятки? Тьма питань.
________

Нєспєшно продам свій Ваком Інтуос 3, формат А4, верхній сантиметр глюкавий (хто не в курсі, цей верхній сантиметр фактічєскі не іспользуєця), в остальном залізно робочій. Продам патамушо хочу меньший і возможно четвертий (ше під вопросом), а не ізза сантиметра.

sveta_teplova !
Торжествєнно об"являю про то, шо ссамого утра нахожусь в полном афігє
Патамушо я совєршенно давно мєчьтала іміно про такий карманний молєскін
І тепер мені є де рісовать акварєльнимі карандашамі!
Откритки абсолютно офігенні, всєгда растраіваюсь, глядючи на закордонні листівки і згадуючи нашу хохлому
А магніт пахож на мєня!

СПАСІБІЩЄ

I've now got the new LiveJournal Messenger. My Windows Live ID is red_engy@livejournal.com. Sign up now and we can chat!


Тьху. Воно само появілось, цей пост. Вопшем я ніхуя не там, бо видає якогось ерора, ну і слава богу.
Ну то заразом уже - Гоголь Борделло крут как нікада, не забуду чувачка на костилях, шо завзято витанцьовував на одній нозі.
Окрім того опробувано "Гасову лямпу", "Кумпель" та "Лівий берег". Перші два сподобались більше, хоча в лампі для моєї дієтічєскої натури є мало шо ззісти, третій тоже нічьо, в принципі. В Кумпелі офігенний сир. Львів люблю.
____
Везерком обіцяє приємні трицятьвісім у Пекіні бліжайший місяць. Китайці обіцяли мене одгодувать там, такшо повернуся як нєгрітянка - чорна і з великою дупою, напевно.

Нечяяно півдня отчяяно веселились у мене дома, прічьом я веселилась в пєрєривах між авралом
Прішедший домой перукар і художніца в парє ізрядно вєсєлят
Напрімєр дєлают Андрюшкє удівітєльну псєвдоіндєйску прічьоску і отпускають його з ней в люде

( а также всякоє )

Помімо роботи, сіжу, сооружаю подарки
Оце піде зара жити до tina4ka в її очєрєдний і юбілєйний раз наступівше вісімнацятиліття =

( І воно ше не все )

В роботу не пішло - хай тут лежить. Тємболєє жара.

____
Я волшебна фєякрьостна. Правда от волшебних трудов фєїкрьосной я могу скоро і копита одкинуть. но це нічьо, нічьо.
Рєзультати фєєкрьоснічєства виставлю потом.

Бля, який же я говнофотограф, ето страшно
Вот півной бокал с зайцамі-утоплєнікамі
Дуже красіво, як у його світити, но це вже взагалі невозможно сфотографірувать


l_i_s_i_zz_a , я щітаю, шо на великій кружці для чая лісіци просто обязани піть чай з рогаликами. Як руководство к дєйствію.




______
Гуляя вчора парком, увідєлі мужиків, перемазаних мєлом. Мужики чєртихаясь малювали навкруг озера надписи - "ТЗОШ №3, ЗОШ№6" і далєє в томже духє. Точьно, подумали ми, завтра же парад уродов випускніков! Ми послідували далі, прошлі школи нумер п"ять, десять, і так далєє, поки не вперлись поглядом в чергову лінійку, над котрою було надписано - "КАЗКОВІ ГЕРОЇ". Слєгка впали в ступор, сьогодні цілий ранок живопісалі в умє картіни розбросаних по кущам хмільних гномів, гаріпотерів і Бєлого Кроліка, слабо питающогося отимєть Бєлоснєжку.
______
Хожу в басєйн. Плаваю, по свідєтєльству очевидців, "очєнь смєшно". Дурачьйо, зато не тону.

В Тернополі ми сповна отимєлі Опасєнія, шо в Карпатах нас заливатиме дощами, тому пішли на секондхенда і купили собі пару кєпок - подумали, очі не буде заливать. В результаті Надєжда свою прекрасну полосату кєпку забула, дощу не було, а на своїй я с удівлєнієм обнаружила красіву вишивку "Тупак Шакур". Тому подвіг похода ми рішили прісвятіть цьому погібшому чюваку, бо він був нормальний в концеконцов пацан.
Паходік у нас получівся с фєміністічєскім уклоном, оскіки єдінствіний мущіна одпав прямо в послєдній момєнт, а остальні мущіни нєкоторі не брали трубки, нєкоторі були хрєнзнагдє, а нєкоторі заявили, шо сидять вдома, їдять курку, і, впринципі, їм і так заєбца. Нуладно, злостиво подумали ми с Надєждой (попутно сокрушаясь, зачєм ми лишній раз брили ноги), бухнули вінца, і поїхали самі. Надєжда по дорозі стиха белькотіла шото про два тупі кухонні ножа, єслішо, хоча, будемо відверті, тими ножами гіпотетічьним насільнікам не вдалось би даже вуха одпилять.
Пилять не прішлось - під Сколе наблюлась повна відсутність какіхлібо людей, тіко кабанячі сліди перетинали нашу стежку. До слова, стежку тую нам двадцать раз мусіли показувати жителі Сколе, заким вони там ше попадались - відсутність компаса, а зато присутність топографічного кретинізму і роспєчятаного на струйніку не того шо нада куска карти сільно в тому нам помогли.
Ітого пройшлися собі до Парашки, заночували, спугнули кабана і Надєжду, потім спустилися в якето село, де був магазін, повний мєсних алкоголіків ( "А ЯБЛУКА у вас є?" - наївно поцікавилася я в поселян. Поселяни впали в істєріку.), дібралися пішки до Славського. Звідки їхали до Львова маршруткою, набитою сімнадцятьма дітьми з пані вчителькою. Діти поочєрєді зеленіли, тримали в руках пакєтіки, і зупиняли автобуса поригати, а пані вчителька, нівроку така собі жіночка - стільчика на півтора - всю дорогу розповідала автобусу вслух, чим вона хвора, а також шо спортом займатися ніззя, бо хто займається спортом - зразу їсть гормони, і діло швах. Діти заінтєрєсовано слухали і ригали.
Зато я тепера точно знаю, шо мені для щастя нада всьотакі теплий спальнік, на мінус двацятьсім, неменше, отетусаму складну пилочку, аби убезпечити себе дровами, і, в принципі, розбиратися з маршрутами наперед.
Впрочєм, ми всьоравно довольні як слони.




( Фудуграфії двух топографічних крєтінок і нєсколькіх гор )

Вот ми вернулись з гір, і пока ото мені заряжається фотоапарат, аби я могла загрузити вас нашими карпатськими говнофотками, ісполяю неісполнєне - виставляю посуду, шо надєлалась за останній час. Конєшно це не вся посуда, бо частину я роздарувала несфотографованою, як водиться (це тонкій намьок, пажалуста). Но це по крайній мєрі та посуда, яку я с чістим серцем можу продать.
Єслі хто заінтєрєсувався - мило red_engy(sobakka)mail.ru, всі вопроси втуда, мілості просім.

Се русалка.

( много разной посуди )

На полці такий фронт стоїть, руки чешуцця. Нашла, удівітєльне дєло, на базарі совєршенно фантастичні величезні білі кружки товстого фарфору, слюна тече, ви понімаєтє.

Прекрасна гроза проходила квiтучiмi землями Тернопiльщини в нiч з четверга на пятнiцу. Така прекрасна, шо Наташа посеред ночi одiрвалась од псп тай курила на балконi, споглядаючи це вєлiколєпiє. Наутро вєлiколєпiє ушло, унєся з собою iнтернета.
Нутой фiг з ним. Пакую рюкзак, iду в гори. Єслi пощастить вернутися цiлою в середу, виставлю сразу много посуди.

Мілий чєловєк Ілья (http://www.flickr.com/photos/barabass/) сфотографіровав мені пару моїх нових кружек.
Одна - з котом-басістом для нєво, вторая - з Догзілою та її маленькими друзями, шо пріятно, оказалось - отлічно можна малювати і на тонованих кружках, шо сущєствєно розширює мені арсенала.

В мене, кажеца, почався новий заплив з посудом, опять весь стіл заставлено.

А на заднєм фонє - ето вот што! Вот што у мене є! (ліцо у мене тут, мммм, здраствуй, дєвочька-олігофрен, ну да ладно, це шоп размєри інструмєнта заценіть)


________
Вчора вночі було визнчено, шо якшо турку з нікнеймом лавермен і члєном в двацатьодін сантімєтр любві слать фразу "факйоселф" пятнадцать мінут, то такий турок нєожиданно залишає тебе в покої. Прекрасно.

Опоздав ровно на два часа, я роділа мальчіка счєрєпашкой.

Камєнний цветок - для проекту "Міфічна азбука" - http://varka.livejournal.com/158081.html
____
Міфиміфами, а я стояла сєводня на балконі ссігарєткой, і благоговєйно наблюдала ЕТО

Валяясь от тіконо с Надюшкой на її прекрасній дачі голяка і трєплясь о свойом, о женском, вишли на тєму - обнажонного тіла вокруг так много, шо, казалось би, уже ні в кого ні на шо вставати б не повинно. То лі дєло, вспомнили ми, наше піонєрське дєцтво. Якої тіко еротічєской літєратури не було навколо нас! Надюшка прізналась, шо роль "Плейбоя" за її глибокої юности у неї грав путєводітєль по Софіївському парку з обнажоними статуями. Я облілась слєзамі на прєдмєт ілюстраций Доре до "Божественної комедії", шо спричинила мені немалого шоку років у п"ять-шість і називалась мною "Книжка про голих тьоть".
А яку еротічєску літературу прєдпочіталі в дєцтві ви?

В 2012тім всьоравно на планету Земля паде комета і поруйнує всьо к єдрєнєфєнє, то чого би не поразвлєкацца?
По слідам вчорашніх бродінь з фотоапаратом мілой pearlare вашій увазі представляюца опять - баби.
Дєвушки, простіть, я не могла не викласти пару фото з вами, патамушо ви прекрасні і я люблю вас безмежно
В ролях - я, Надєжда, pearlare , труси в рюшикі, корови, гітари, цвєти, поля, отетасама соломіна шляпа і багато всього.

( Йоуйоуйоу )

Очєни бистрий мєдвєдь от души сюда - http://drinkin-angel.livejournal.com/58949.html

Мені було вчора грусно
І я патаму ходила по уліце в красних калготках і зонтє в горошек
Вєрнулась тіко в колготках, погодниє условія зробили мені з зонта дулю
Ну, ладно, подумала я
І посєліла собі на столі зоопарка. А патом здєлала з зоопарка магніти на холодільнік, ілі уж куда.


Сєгодня мені тоже було грусно, і я броділа по полям в трусах і чюлках.
Труси і чюлки будуть в слєдующій сєрії, як фотки поспіють.

Канєшно, хулє дєлать їй, як не строчити пости в жежешечьку.
В пірошкібест виложили новую порцию, буквально слєзамі давлюсь
Самиє лучшиє стіхі, продірают до дир, кажеца, я найшла свою паезію

так просто быть спиной друг к другу
и кожей чувствовать любовь
но стоит только повернуться
так сразу зубы и глаза

http://pirozhki-best.livejournal.com/1686.html#cutid1
_____

Іногда можно круто себе развєсєліть во врємя болєзнєй. Хотя, канєшно, сама смішна болєзнь, безперечно, свинка, но вона у мене уже була в двадцать. Помню, як не валялась вкроваті, так сразу йшла до зеркала поржать. Сєводня вот міряла тімпіратуру, і через півгодини обнаружила, шо градусніка подмишкой катма. Раздівання і обшарювання одєжди не помогло. Дві години бігала по квартірі на цирлах, як заправська флайлєді - шоб не наступіть. В концеконцов градуснік брякнул об унітаз, коли я саме робила то, шо прінцеси не дєлают. Він брякнул, кажеца, розбився, і рєшитєльно ушол в трубу, не позволивши себе виудіть. Тому в мене тепер два питання до всєлєнної -
а) гдє в мене в тілі то отвєрстіє, в котором незамєтно два часа міг хоронитися цілий градуснік?
б) не пострадаю лі я од шкідливих випарів ртуті, коли захочу знову відвідать вбиральню, а также чі не причинить це врєда моїм сусідям (я-бо прінцеса чоловіколюбна!)?
Всєлєнна мовчить.

Заболєла я тут, значіт, як і писала в прошлім пості, якімто свінячім гріпом. Ну отлічьно, сижу, температую, соплі, потняк, голова не мита, імбірний чай, вязаніє, вся краса. Как водіцца. І дзвоне мені мамунця зо своєй дальокой Італії, шо, каже, Наталю, ти хвора? Та хвора, кажу, мамо. Мама починає актівно переживать, я її успокаюю, хто тут хворий, я не знаю. Слєгка вспокоївшись, родітєльніца кладе трубку, і, відімо, всєлєнска забота навалюєця на неї з новой сілой. Вона дзвоне мені, шо сидить в прекрасних піжамних штанях і заколкє на голові, аби не так страшно, і каже - Наталю! Я єщьо больше тепер за тебе взялась переживать! Іди-ка ти до татуся, він за тобой прісмотріт! Я аргумєнтіровано расказую їй, шо, як не прекрасно ходити з трицятьвісім і п"ять по вулицям ночами, відімо, в мене на це зара не встане. Мама розстраюєця, кладе трубку опять, і через пару хвилин мені звоне ошалєвший брат, которого відправляють ночувать уже до мене. Іди, дитино, заразісь, чішо. Історія з відправлянням мене туди або його сюди триває і досі. Єслі я бліжайшим врємєнєм не виздоровію, вона приїде сама і заночує тут, жопой чюствую.
А оцево звоне мені свєтподруга моя, і расказує уже про свою волшебну мать. Узнав, шо до подруги приїжжа її бойфренд (вперше до Тернополя), та заявила їй - нехай він до Тернополя не їде! Їдьте кудись в інше місце! Чому, мамо - спитала її ошалєвша подруга. А тому, каже їй мать, ШО У ТЕБЕ ТУТ ПОДРУЖКІ. Я збентежено думаю, шо ми такого маємо зробить з нещасним бойфрендом тепер.
Ви мені скажіть, будьласка, це у всіх таке?.. Мами послє пятідєсяті переходять на качєствєнно нову ступєнь сознанія? Мене теж це чекає, роді я тут, як собіраюсь, шонебудь уже собі? Страшно об етом і помисліть.

В Криму, де людей нема - саме воно, гори невисокі, скелі, печери.
В Еске-Кермені бачили дофіга маленьких чорних свиней, сначала всі турісти ними милуються, а патом, відімо, пускають на шашлик. Кромє свиней, в Еске є печерне місто, як сир з дірками, постійно заглиблюєшся кудинебудь ше.
Патом в Криму є Узунджа, урочище з пересохлою недавно річкою, і там озерце з водою фєєрічєского цвєта, зелені водорості, і два кілометри йти - години чотири. І маленькі печери з червоними сталактитами, сталагмітами і даже сталагнатами. І стара Римська дорога, кілометра чотири під горку, отлічьна. І якісь неймовірно конячі піони.
Патом, в Криму був дощ, шо сильно освєжає мій блондіністий моск - якшо по приїзду ти собі думаєш, шо мол, любе чі не любе там, ілі шо вот тушонку я єсть не буду, як настояща прінцеса, і шо кажецца в палатці спать уже не нравиця, то після доброго дощу ти думаєш тільки про сухо, і це харашо.
( Люди, звєрі, гори )

Саме отлічьне - шо, помісивши геть мокрими ногами землі підмангуп"я, я приїхала домів здорова як кобила, а вже тут примудрилася шось підхопить.
Такшо сижу, хлюпаю носом, ротом і іншими отвєрстіями.

Адин - псп врятували, мілую мою. Заодно навчилися кагалом її розбирать, полєзно.
Два - у нас є білєти в Кітай, аж до самого Пєкіна!
Три - їду в Крим, Гізметео пугає і насторажує. Впрочєм, до сюрпризів Криму навесні нам уже не прівикать, і у мене така отлічнєнька вєтровочька в цвєти. Ждітє сьомого мая обратно.
Київ сьогодні якийсь такий, пріятний, даже не знаю.